Діна Рубіна. Почерк Леонардо

Знаєш, є геніальний тутешній путівник, розділений на главки:«Як робити покупки в Бостоні»,«Як відвідувати ресторани в Бостоні»... Так ось, розділ«Як керувати автомобілем у Бостоні» містить єдину фразу:«У Бостоні краще не водити»...
Докладніше

Діна Рубіна. Почерк Леонардо

Але навіть якщо Ти не відгукнешся, навіть якщо я назавжди Тебе втратив, навіть якщо залишок життя я приречений шкутильгати до сходу зорі — мені вже не страшно:«Бо ангела я бачив віч-на-віч, а життя моє врятовано».

Докладніше

Діна Рубіна. Почерк Леонардо

З того часу вона  могла чітко пояснити, що таке гра розуму. Це коли в голові закипають бульбашки, як у склянці з лимонадом, і мозок клекоче, і щось починає клацати-клацати… Побіжать різнокольорові цифри, зливаючись і знову поділяючись, абсолютно живі… Картинки хаотично виринають на поверхню, здіймаються, набирають об'єм, і там, усередині чола, відбиваються у цілій галереї дзеркал, шикуючись менуетними парами, пропливаючи в'яззю, арабесками, стрункими чарівними візерунками; одна змінює іншу, тане, виплескуючи наостанок відблиск чудової калейдоскопічної зорі, щоб згаснути і знову розцвісти, як гобелен, на оксамитовому вишневому, фіолетовому, синьо-нічному тлі пульсуючого… Це коли вона  сидить і не розуміє - як це минуло стільки часу.

Докладніше

Діна Рубіна. Почерк Леонардо

…І я знаю його і раніше завжди знала…
Він був хлопчик… її хлопчик, з яким вони мали бігати всюди рука в руці… Так ось хто був призначений, ось кого вона  мала виходити-налітати-накрутити-заслужити… Ось хто все життя повинен був поруч йти, але - якась помилка в розрахунках - досі прослизав повз. І виник раптом – так боляче – майже на вильоті орбіт…

Докладніше