Діна Рубіна. Почерк Леонардо

З того часу вона  могла чітко пояснити, що таке гра розуму. Це коли в голові закипають бульбашки, як у склянці з лимонадом, і мозок клекоче, і щось починає клацати-клацати… Побіжать різнокольорові цифри, зливаючись і знову поділяючись, абсолютно живі… Картинки хаотично виринають на поверхню, здіймаються, набирають об'єм, і там, усередині чола, відбиваються у цілій галереї дзеркал, шикуючись менуетними парами, пропливаючи в'яззю, арабесками, стрункими чарівними візерунками; одна змінює іншу, тане, виплескуючи наостанок відблиск чудової калейдоскопічної зорі, щоб згаснути і знову розцвісти, як гобелен, на оксамитовому вишневому, фіолетовому, синьо-нічному тлі пульсуючого… Це коли вона  сидить і не розуміє - як це минуло стільки часу.

Цитата з книги Почерк Леонардо, автор Діна Рубіна