З жахливим мій жорстокий розум звик і глухий до нього.

Ми за днями шепочемо:«Завтра, завтра».
Так тихими кроками життя повзе
на останню недописану сторінку.
Виявляється, що всі "вчора"
Нам ззаду освітлювали шлях до могили.
Кінець, кінець, недогар догорів!
(Так — у кожній справі. Завтра, завтра, завтра,
А дні повзуть, і ось уже в книзі життя
Читаємо ми останній склад і бачимо,
Що всі вчора лише осяяли шлях
До могили курної.

Все почате погано міцніє злом.

Брехливе обличчя приховає все, що задумало підступне серце.
(Нехай брехня сердець прикриють брехнею обличчя.)

Ти повинен,
Всіх обдурити, бажаючи стати, як усі:
Надати люб'язність поглядам, жестам, мовленню,
Квіткою невинною виглядати і бути
Змією під нею.

Але страшний вік, коли невинний прозваний зрадником.

Я смію все, що можна людині, хто сміє більше, та не людина!

Вигаданий страх
Завжди сильніший, ніж справжній, лякає.

Хай біль кричить! Від шепоту туги
Хворе серце б'ється на шматки!

Приємна праця – цілитель втоми.