При неврастенні ми дратуємося не тому, що у нас є така звичка — дратуватися з приводу, а тому, що наш мозок через стан виснаження просто не може чинити опір зовнішнім подразникам, відсівати їх. Усі вони проникають у нього абсолютно безперешкодно і з якимось витонченим садизмом смикають за відповідні ниточки.

Саме те, до чого ми прив'язані, є нашою слабкою ланкою, саме наші бажання стикаються з неможливістю своєї реалізації і зводять нас з розуму.

Так от, якщо ми захворіли на неврастенію, якщо у нас симптоми синдрому хронічної втоми, то цілком логічно ставитися до себе як до хворих. Суть цієї хвороби, як ми вже знаємо, у психологічних навантаженнях, тому лікування і передбачає обмеження цих навантажень.

Якщо людина дійсно відповідальна і серйозна, то вона повинна розуміти, що неврастенія - це хвороба, і хвороба серйозна, з нею не жартують. Можна, звичайно, гнати себе вдень і вночі, як їздовий кінь, але у всього є межа, і в якийсь момент цей кінь просто, м'яко кажучи, вийде з ладу.

Неврастенія рухається подібно до снігової лавини — все починається з невеликого внутрішнього конфлікту —«хворого пункту» — або просто з перенапруги, а далі одне починає чіплятися за інше. Виснажуючи, наша нервова система стає значно більш чутливою і вразливою, саме тому у нас зростає загальна тривожність і з'являються найрізноманітніші страхи, збільшується дратівливість, а це, своєю чергою, призводить до ще більшого виснаження нашого психічного апарату. Перенапруження призводить до порушень сну, і ми втрачаємо повноцінний відпочинок, що при неврастенні, як ви розумієте, смерті подібно.