Збожеволіти — так зі смаком.

Драко раптом з розпачом усвідомив, що хоча бути другом Гаррі Поттера — це, безперечно, жахливо, але той представляє для Драко таку серйозну загрозу, що бути його ворогом ще гірше.

Мабуть.

Може бути.

Ну, стати його ворогом ніколи не пізно...

Якщо тебе так сильно хвилює думка інших людей, і ти почуваєшся нещасною щоразу, коли їхні уявлення про тебе не збігаються з твоїми власними, то ти приречена бути нещасною завжди. Тому що ніхто ніколи не думає про нас так, як ми самі.

Ви перетворилися на кішку! У МАЛЕНЬКУ кішку! Ви порушили закон збереження енергії!

- Тобто, якщо я правильно зрозумів, - сказав Гаррі, коли пояснення Рона (з супутніми жестами) наблизилося до завершення, - снітч, що спіймав, отримує сто п'ятдесят очок?
— Так…
— Як багато десятиочкових голів зазвичай забиває команда без урахування снітчу?
— Ем, п'ятнадцять чи двадцять у іграх професійного рівня.
- Якась дурість. Це порушує всі можливі засади створення ігор. В іншому правила ніби нічого, спорт як спорт, але ось снітч, який, як говориш, практично завжди приносить команді більше очок, ніж решта членів команди, і таким чином визначає результат матчу... Два ловці літають по полю, майже не взаємодіючи з іншими гравцями, і кожен з них сподівається, що йому пощастить помітити снітч першим.
- Справа не в везінні! - заперечив Рон. - Потрібно, щоб твої очі рухалися особливим чином...
- У цьому ні взаємодії з іншими гравцями. Невже справді так цікаво дивитися, як хтось майстерно рухає очима? І коли одному з ловців нарешті вдається спіймати снітч, то цим він знецінює роботу, виконану рештою гравців. Начебто взяли нормальну гру і додали до неї безглузду позицію, щоб хтось міг стати Найважливішим Гравцем, не вникаючи в суть і не беручи участь у загальному процесі. Хто був першим ловцем? Принц-ідіот, який хотів грати в квідич, але не міг вивчити правила?

Правильність вчинку визначається не тим, наскільки добре він виглядає або що він означає, а тим, які його наслідки. Це, до речі, називається консеквенціалізм.

Ніхто не захоче провести все своє життя в маглівському місті, якщо одного разу бачив нічне небо над Гоґвортсом.

- Магія.
– Магії для такого замало. Для цього треба бути богом!
Макґонеґел моргнула:
– Так мене ще ніхто не називав.

Всесвіт не добра і не зла, їй просто все одно.

З іншого боку, якийсь біржовий гравець міг би захопити чарівний світ за тиждень. Гаррі запам'ятав цю думку на випадок, коли в нього скінчиться гроші і буде вільний тиждень.