Усі люди живуть і діють частково за своїми думками, частково за думками інших людей. У тому, наскільки люди живуть за своїми думками та наскільки за думками інших людей, полягає одна з головних відмінностей між собою.

«І як вони всі впевнені, і ті, які працюють, так само як і ті, які змушують їх працювати, що це так і повинно бути, що, в той час як вдома їхні череві баби працюють непосильну роботу і діти їх у скуфеєчках перед швидкою голодною смертю по—старому посміхаються, стукаючи ніжками, їм має будувати цей дурний непотрібний палац якійсь дурній і непотрібній людині, одному з тих самих, які руйнують і грабують їх», — думав Нехлюдов, дивлячись на цей будинок.

Зазвичай думають, що злодій, вбивця, шпигун, повія, визнаючи свою професію поганою, повинні соромитися її. Відбувається ж зовсім протилежне. Люди, долею і своїми гріхами-помилками поставлені у відоме становище, хоч би як воно було неправильно, становлять собі такий погляд життя взагалі, у якому їх становище представляється їм добрим і поважним. Для підтримки такого погляду люди інстинктивно тримаються того кола людей, в якому визнається складене ними про життяі про своє місце поняття. Нас це дивує, коли справа стосується злодіїв, що хизуються своєю спритністю, повій — своєю розпустою, убивць — своєю жорстокістю. Але дивує це нас тільки тому, що гурток-атмосфера цих людей обмежена і, головне, що ми поза нею. Але хіба не те саме явище відбувається серед багатіїв, які хваляться своїм багатством, тобто грабіжництвом, військовоначальників, які хваляться своїми перемогами, тобто вбивством, володарів, які хваляться своєю могутністю, тобто насильництвом? Ми не бачимо в цих людях збочення поняття про життя, про добро і зло для виправдання свого становища тільки тому, що коло людей з такими збоченими поняттями більше і ми самі належимо до нього.

Поганий вчинок тільки накочує дорогу до поганих вчинків; погані ж думки нестримно тягнуть цією дорогою.

... але, по суті, їхні очі дивилися один на одного під шумок розмови, не перестаючи питали:«Можеш любити мене?» і відповідали:«Можу», - і статеве почуття, набуваючи найнесподіваніших і райдужніших форм, тягло їх одне до одного.

Одне з найпростіших і поширених забобонів те, що кожна людина має одні свої певні властивості, що буває людина добра, зла, розумна, дурна, енергійна, апатична і т. д. Люди не бувають такими. Ми можемо сказати про людину, що вона частіше буває добра, ніж зол, частіше розумна, ніж дурна, частіше енергійна, ніж апатична, і навпаки; але буде неправда, якщо ми скажемо про одну людину, що вона добра або розумна, а про іншу, що вона зла або дурна. А ми завжди так ділимо людей. І це не так.

Жахливо! Не знаєш, чого тут більше — жорстокості чи безглуздості. Але, здається, те й інше доведено до останнього ступеня.

Люди як річки: вода у всіх однакова і скрізь одна й та сама, але кожна річка буває то вузька, то швидка, то широка, то тиха... Так і люди. Кожна людина носить у собі зачатки всіх властивостей людських і іноді виявляє одні, іноді інші і буває часто зовсім несхожа на себе, залишаючись самою собою.

Люди хотіли робити неможливу справу: будучи злими, виправляти зло.

У коханні між чоловіком і жінкою завжди буває одна хвилина, коли любов доходить до свого зеніту, коли немає  в ній нічого свідомого, розумового і немає нічого чуттєвого.