Тетяна Соломатина. Великий собака

Напрочуд бездонна дитяча чаша пізнання. Не випити спраглий. Поки що він, на жаль, не подорослішає. І його не перестануть переповнювати до країв сліди крапель дощу на мокрому піску, рвана пристрасть відкритого вогню, ніжне смарагдове хвилясто-хитке кільце нескінченності не виявиться звичайною водорістю ламінарією, а запах бузку не стане таким же звичайним і нецікавим для нюху, як старий старого російського слюсаря
Докладніше

Тетяна Соломатина. Великий собака

Заводити одного собаку після іншого, аби був, так само безглуздо, як після загиблого чоловіка тут же кидатися на пошуки іншого, аби був. Собаки, як люди, або трапляються самі, або більше з тобою не трапляються. Станеться – заведу. Тільки вже десять років не трапляється зі мною собака. І, можливо, не станеться ніколи. Але це зовсім не важливо. Тому що у мене був собака. І був мій великий чоловік. Не важливо, скільки часу. Він був мій єдиний чоловік. І тому, що він був, тепер є ви.

Докладніше

Тетяна Соломатина. Великий собака

У тих, хто живе на півдні від народження, виробляється дивовижна звичка - вони дивляться на сонце, не примружуючись. Щоправда, у цієї медалі є зворотний бік – волею долі опинившись на півночі, вони ж не можуть обійтися без сонцезахисних окулярів

Докладніше