Кілька разів траплялися крамниці, де торгували марними речами, артани їх так і називали — дрібнички.
Юрій Нікітін. Артанія
Юрій Нікітін. Артанія
Вогонь у богів крадуть герої, але герої тричі - запалюють вогонь самі.
Юрій Нікітін. Артанія
— Тобі не відмовили, тобі лише продовжили термін. Смішно, лише на два тижні!
— На два тижні?... Та ці два тижні для мене... як два сторіччя! Як дві вічності!... Я ледве чекаю наступного дня... Ти знаєш, як я чекав цього? Як я готовий був дертися на небосхил і власними руками, спалюючи в попіл долоні, підштовхувати застигле сонце, щоб швидше закочувалося за край землі!... Я вважав, ні — не дні! — я вважав удари серця, між ними проповзали епохи. А ти кажеш – два тижні.
Юрій Нікітін. Артанія
Найголовніший скарб будь - якої країни, будь-якого народу та будь-якого племені – це жінки!
Юрій Нікітін. Артанія
Кохання — та дивна міць, що ставить людину нарівні з богами.
Юрій Нікітін. Артанія
У них сила бугаїв, у нас — мудрість. Що з них керує світом, видно й дитині, що веде бика на постовище... або на бійню.
Юрій Нікітін. Артанія
Де не вдається повернути по-своєму, то треба якомога довше тягнути, відкладати, знаходити причини для тяганини. І завжди успіх супроводжує терплячим.