... тому неправильно говорити, ніби я пізнав слова "я люблю тебе", я пізнав лише тишу очікування, яку мали порушити мої слова "я люблю тебе", тільки це я пізнав, нічого іншого.

Багато радості йшло від лісу, поля, річки… Але про це чимало сказано. Інші мої радощі — звільнення від нещастя.

Часом я відчуваю майже розриває душу відчай і одночасно впевненість, що воно необхідно, що всяке нещастя, що насувається, допомагає виробити мету.

Жага безмежної самотності. Бути віч-на-віч із самим собою.

Безсонна ніч. Вже третій поспіль. Я добре засинаю, але через годину прокидаюся, немов сунув голову в неіснуючу дірку.

Той, хто пізнав всю повноту життя, той не знає страху смерті. Страх перед смертю лише результат життя, що не здійснилося. Це вираз зради їй.

Трохи спокійніше. Як треба це було. Але ледве стало трохи спокійніше, як уже надто спокійно. Немов я по-справжньому почуваюся лише тоді, коли нестерпно нещасний.

Батьки, які чекають від своїх дітей подяки (є навіть такі, які її вимагають), подібні до лихварів: вони охоче ризикують капіталом, аби отримати відсотки.

У перехідні періоди — а таким для мене був останній тиждень і теперішній момент — мене часто охоплює сумне, але спокійне здивування власною бездушністю. Я відокремлений від усіх речей порожнім простором, через межі якого навіть не прагну пробитися.

Нерозв'язне питання, чи я зламаний? Чи я гину? Всі ознаки говорять за це (холод, отупіння, стан нервів, розсіяність, нездатність до роботи, головний біль, безсоння); майже єдине, що каже проти цього, – надія.