Відміряний тобі час так коротко, що, втративши секунду, ти вже втрачаєш все своє життя, бо воно не довше, воно  завжди триває лише стільки ж, скільки той час, який ти втрачаєш.
(Відведений тобі час занадто коротко, і втрата однієї секунди рівносильна втраті всього життя, бо в житті не більше, а рівно стільки секунд, скільки ти втратив.)

Немає потреби виходити з дому. Залишайся за своїм столом та прислухайся. Навіть не прислухайся, чекай. Навіть не чекай, будь нерухомий і самотній. І світ відкриється тобі, він може інакше.

Більшість сучасних книг — лише мерехтливі відображення сьогодення. Вони дуже швидко згасають. Старе ж виявляє свою найпотаємнішу цінність — довговічність. Аби нове — це сама скороминущість. Сьогодні воно здається прекрасним, а завтра постає у всій своїй безглуздості. Такий шлях літератури.

За певної міри самопізнання та за інших сприятливих спостереженню за собою умов неминуче будеш час від часу здаватися собі огидним.

Я не скиглій, але насправді, якщо ти зовсім самотній, то вже велике щастя, коли хтось нарешті тебе слухає.

З примітивної точки зору справжня, незаперечна, рішуче нічим (мучеництвом, самопожертвою заради іншої людини) істина, що не спотворюється ззовні, — лише фізичний біль. Дивно, що головним богом у найдавніших релігіях був бог  болю (можливо, він став їм лише пізніших). Кожному хворому – свого домашнього бога, легеневому хворому – бога задухи.

Не знаходжу собі місця. Наче все, чим я володів, покинуло мене, а повернися воно — я навряд чи був би радий.

Якщо я приречений, то приречений не лише на смерть, але й на опір до самої смерті.

Мисливські собаки ще грають на подвір'ї, але дичина від них не втече, скільки б уже зараз не металася вона  лісами.

Неможливо виправдатись, коли тобі не хочуть вірити.