У рік їхньої зустрічі, коли Франсуа тільки зняв його, він здавався їм занадто великим, і трохи пізніше, коли вони його вже купили, теж. Спочатку в ньому була одна тільки кімната, і розміщувалася вона  навколо ліжка, одна-єдина кімната, де любов сплавляла воєдино очікування і поспіх, пристрасть, нечисте сумління і насолоду, велика кімната з наглухо закритими віконницями і оточена іншими, нежитловими кімнатами без значення та призначення.
У міру того, як вони потихеньку стали вивільнятися із взаємного полону, для того, щоб почати жити разом і любити один одногоВсерйоз, віконниці стали відчинятися все ширше, а потім їм знадобилися й інші кімнати, - вони розмістили в них валізи, одяг, ванну, кухню і, нарешті, друкарські машинки. Тепер у них були навіть кімнати для«інших», де диванчик в одну мить перетворювався на ліжко. І все ж спальня, де почалося їхнє кохання, де спалахували перші пожежі, так і залишилася для них«домом». Варто їм почути:«У нас вдома», як кожен з них, сам того не бажаючи, опинявся в напівтемряві на старому матраці, низькому, без спинки, біля якого стояла табуретка з грудкою скинутого в поспіху одягу.

Він уже досяг віку, в якому банальні істини вражають нас своєю істинністю, тоді як у двадцять років вражали своєю банальністю.

Будь-яку жінку можна назвати "неможливою", поки з нею не переспиш. Усі неможливі, кожна на власний лад.

Людина часто зовсім не схожа на те, яким ми її уявляємо або якою вона здалася нам спочатку. Всі люди, без винятку, вкрай уразливі і в якихось своїх рисах зворушливі. І, звичайно, куди складніші, ніж хотілося б нашому пересиченому іронічному погляду.