Франсуаза Саган. У туманному дзеркалі

У рік їхньої зустрічі, коли Франсуа тільки зняв його, він здавався їм занадто великим, і трохи пізніше, коли вони його вже купили, теж. Спочатку в ньому була одна тільки кімната, і розміщувалася вона  навколо ліжка, одна-єдина кімната, де любов сплавляла воєдино очікування і поспіх, пристрасть, нечисте сумління і насолоду, велика кімната з наглухо закритими віконницями і оточена іншими, нежитловими кімнатами без значення та призначення.
У міру того, як вони потихеньку стали вивільнятися із взаємного полону, для того, щоб почати жити разом і любити один одногоВсерйоз, віконниці стали відчинятися все ширше, а потім їм знадобилися й інші кімнати, - вони розмістили в них валізи, одяг, ванну, кухню і, нарешті, друкарські машинки. Тепер у них були навіть кімнати для«інших», де диванчик в одну мить перетворювався на ліжко. І все ж спальня, де почалося їхнє кохання, де спалахували перші пожежі, так і залишилася для них«домом». Варто їм почути:«У нас вдома», як кожен з них, сам того не бажаючи, опинявся в напівтемряві на старому матраці, низькому, без спинки, біля якого стояла табуретка з грудкою скинутого в поспіху одягу.

Цитата з книги У туманному дзеркалі, автор Франсуаза Саган