Нічого не вдієш, люди рідко бувають задоволені тим, що вони мають, їм подавай все нове та нове, і так без кінця.

Не будьте природні, - говорив він акторам. — На сцені це не місце. Тут все - вдавання. Але будьте ласкаві здаватися природними.

Блаженний, у кому кров і розум такого ж складу, він не народжений під пальцями долі, щоби співати, що та захоче.

Зіграти почуття можна лише після того, як подолаєш їх.

Для тебе немає  різниці між правдою та вигадкою. Ти завжди граєш. Ця звичка – твоя друга натура. Ти граєш, коли приймаєш гостей. Ти граєш перед слугами, перед батьком, переді мною. Ти не існуєш. Ти – це лише незліченні ролі, які ти виконувала. Я часто питаю себе: чи була ти колись сама собою або з самого початку була лише засобом втілення в життя тих персонажів, яких ти зображала. Коли ти заходиш у порожню кімнату, мені іноді хочеться раптово відчинити двері туди, але я жодного разу не наважився на це боюся, що нікого там не знайду.

"Видовище - петля, щоб заарканити совість короля", - говорить Гамлет. Добре сказано«заарканити», бо схопити совість треба на льоту, у ту невловиму мить, коли вона  кидає швидкий погляд на себе.

Люди ніколи не зізнаються, скільки вони заборгували.

Досить трохи уяви, щоби відчути, що означає доля ліцедея. У часі він творить одного за іншим своїх героїв. У часі вчиться панувати з них. І чим більше різних життів він прожив, тим легше він відокремлює від них своє життя.

Актори — мандрівники у часі, і якщо брати найкращих серед них, вони подорожують, вистежуючи душі.