— Знаєте, що врешті—решт закінчить наш світ? — Кажу.

— Холестерин! — сказав Френк Убріако.

— Несерйозність, — сказав я. — Ніхто на думку не бере: що є, що буде, а головне, як ми до такого дійшли.

На той час мій батько втратив будь—який інтерес до політики, історії, економіки та іншого. Все повторював, що аж надто багато балакають.

Ми існуємо без жодної мети в житті, якщо її собі не вигадуємо. Щодо цього у мене сумнівів немає. Доля людська в нашому всесвіті, що розвалюється, ні на йоту не змінилася б, якщо я, замість того, щоб жити як живу, нічим би іншим не займався, крім перетягування кульки гумового морозива з кута в кут років шістдесят без зупинки.

Обдурить все, кохання згорить, але шляхетність переможе.

«Вип'ємо за Всемогутнього Бога, першого ледаря по всій окрузі».
Так і сказала.