Незначних вчинків немає. Ось ти видихнув. І в усьому світі трохи зігрілося повітря. Навіть на іншому кінці Всесвіту від твого дихання щось зміниться.
Відносини більшості людей, що познайомилися, вписуються в схему:
— Покохай мене перший!
— Ні ти!
— Я потім.
— А якщо ти мене обдуриш?
– Та пішов ти!
– Та пішла ти!
Чим довше відносини розвиваються, тим довше їх потім вистачає.
Усі хочуть бути коханими, але ніхто не хоче кохати. Хтось має ризикнути і вкластися першим, а далі як буде, так і буде.
Краще трохи не домовлятися, ніж переспілкуватися.
Усім людям дуже тяжко. Вони втомлюються від слабкостей одне одного, недосконалостей, помилок, істерик, непередбачуваної поведінки. Шалено хочеться просто повернутися спиною і піти на всі 4 сторони, подалі від оточуючих. Так само інші люди втомлюються від нас, нібито м'яких і пухнастих, а насправді колючих і неприємних. Треба терпіти і берегти один одного, не думаючи про себе. Іншого виходу просто немає, інакше сума загального болю з кожним роком зростатиме, поки не стане критичною.
Цікаво, яку правду люди мають на увазі коли просять сказати їм правду?
А взагалі до книжок я принюхуюсь, як кішка до нової їжі. Довго, недовірливо. Відходжу, підходжу, знову відходжу. І тільки переконавшись, що це те, що потрібно, починаю жадібно, швидко та нерозбірливо заковтувати.
У кожного є потреба любити. Така сама невіддільна від людини, як дихання. Просто у деяких вона видозмінюється, і той починає любити походи по магазинах, або автомобілі, або щось інше, що не стоїть ніякого кохання.
В основному ми висловлюємо один одному дуже причесані думки. Насправді ж усередині мислимо набагато простіше, жорсткіше і відвертіше. І ось ці наші жорсткі прості думки – і є наші справжні думки та наше серце.