Він бачив, що навколо нього люди, немов отруєні мухи блукають, і казав собі:«Це тому, що вони не усвідомлюють себе будівельниками своїх доль. Це колодники, до яких і щастя і злощастя приходять без жодного з їхнього боку передбачення».

Якщо суспільство позбавлене волі, це означає, що живе без ідеалів, без горіння думки, які мають ні основи творчості, ні віри у майбутні йому долі.

Народ у нас слабкий, розпорошуючий. Ти до нього з добром, а він намагається тебе в ложці втопити. Велику треба вправність мати, щоб із цим народом у чистоті себе зберегти.

І пшеничне зерно не одразу плід дає, а також поцеремониться. Спершу треба його в землю посадити, потім чекати, поки в ньому відбудеться процес розкладання, потім воно дасть паросток, який прозябне, в трубку піде, воскресне і т. д. Ось через скільки чарів повинен перейти зерно раніше, ніж дасть плід сторицею! Також і в гонитві за ідеалами.

Якщо суспільство усвідомлює себе незабезпеченим, це накладає нею печатку пригніченості і робить байдужим до своєї долі.