У фантастичних романах головне це було радіо. За нього очікувалося щастя людства. Ось радіо є, а щастя немає.

Я досі не можу забути розпачу, що охопив мене, коли мати оголосила мені, що«я вже виріс і тепер отримуватиму до Нового року корисні подарунки».
Мене досі коробить, коли мені дарують подарунки такого роду. Звичайно, я чудово знав, що її вустами каже любов, але чому любов обирає часом таку жалюгідну мову?

Я думаю ковткою. Мої думки – якщо вони в мене взагалі є – це виття; вони нічого не пояснюють, вони кричать.

Я пішов від світу не тому, що мав ворогів, а тому, що мав друзів. Не тому, що вони шкодили мені, як це зазвичай буває, а тому, що вони вважали мене кращим за мене. Цієї брехні я винести не міг.

Особа, не виснажена розумовими вправами.

Згідно з Бейлем, не слід судити про людину ні з того, що вона говорить, ні з того, що вона пише. Я додам: ні з того, що він робить.

Я і в Бога не вірю і не атеїст.