З віком кожен набуває того вигляду, якого заслуговує.

У житті має бути кохання — одне велике кохання за все життя, це виправдовує безпричинні напади відчаю, яким ми схильні.

Не бути коханим — це лише невдача, не любити — ось нещастя.

З віком ручна праця стає важчою, якщо вона вимагає хорошого окоміру та точності.

Чого не знаєш, то завжди перебільшуєш.
(Завжди створюєш собі перебільшені уявлення про те, чого не знаєш.)

Те, що буде після смерті, не має значення, а скільки ще довгих днів у того, хто вміє жити!

Хто нічого не дає, той нічого не має. Найбільше нещастя не в тому, що тебе не люблять, а в тому, що не любиш сам.

Коли вибухає війна, люди зазвичай кажуть: "Ну, це не може продовжитися довго, занадто це безглуздо". І справді, війна — це й справді надто безглуздо, що, втім, не заважає їй тривати довго.

Чоловіки і жінки або дуже швидко взаємно пожирають один одного в тому, що зветься актом любові, або ж у них поступово утворюється звичка бути разом. Між двома цими крайнощами найчастіше середини немає.

Я відчував у собі нескінченні сили: треба було лише знайти їм місце застосування. Бідність моя не могла служити перепоною моїм силам: в Африці море і сонце нічого не варті. Перешкодою були скоріше забобони чи дурість.