У житті має бути кохання — одне велике кохання за все життя, це виправдовує безпричинні напади відчаю, яким ми схильні.

Хіба для того, щоби любити сильно, необхідно любити рідко?

Найнебезпечніша спокуса: не бути схожим ні на кого.

Кохання, яке не витримує зіткнення з реальністю, — це не кохання. Але в такому разі нездатність любити — привілей благородних сердець.

Коли вмирає письменник, починають переоцінювати його творчість. Так само, коли вмирає людина, починають переоцінювати її роль серед нас. Отже, минуле повністю створене смертю, яка населяє його ілюзіями.

Мовчати – вірити самому собі.

Краса приводить нас у відчай, вона  - вічність, що триває мить, а ми хотіли б продовжити її назавжди.

Вираз, процитований Грін у його«Щоденнику»:«Не треба боятися смерті — надто багато честі для неї».

Прагнення завжди бути правим – ознака вульгарного розуму.

Рано чи пізно мені завжди вдається вивчити людину досконало. Треба тільки не шкодувати часу. Завжди настає момент, коли я відчуваю розлад. Цікаво, що це відбувається в ту хвилину, коли моя увага щось відволікає і мені стає нецікаво.