— Цього року ви повинні поводитися добре. Якщо я ще раз отримаю сову з повідомленням про те, що ви щось наробили - підірвали туалет або...
- Підірвали туалет? - здивувався один. - Ми ніколи не підривали туалетів.
— А може, спробуємо? - хмикнув другий. - Відмінна ідея, дякую, мам.
- А чому ти не вдягнув свій светр, Роне? - обурився Джордж, - Давай-давай, адже вони мало того, що красиві, так ще й дуже теплі.
- Ненавиджу бордовий колір, - простогнав Рон, одягаючи светр.
— А на твоєму жодних букв, — хмикнув Джордж, роздивляючись молодшого брата. — Думаю, вона думає, що ти не забудеш, як тебе звуть. А ми теж не дурні - ми добре знаємо, що нас звати Дред і Фордж.
— Цей шрам залишиться в нього на все життя.
- Ви можете щось зробити з ним, Дамблдор?
— Навіть якби міг, не став би. Шрами можуть послужити хорошу службу. У мене, наприклад, є шрам над лівим коліном, який є абсолютно точною схемою лондонської підземки.
Завжди називай речі своїми іменами. Страх перед ім'ям посилює страх перед тими, хто його носить.
Адже вік не важливий, а важлива лише суть.
Не можна чіплятися за мрії та сни, забуваючи про сьогодення, забуваючи про своє життя.
Якби Капелюх сказав, що один із факультетів призначений виключно для тих, кого від хвилювання починає нудити, Гаррі б відразу зрозумів, що це його факультет.
Щоправда, це чудова, але водночас і найнебезпечніша річ. А тому до неї треба підходити з великою обережністю.
- Я там, на самому початку поїзда, - там виділили вагон для старост...
- То ти тепер староста, Персі? — моторошно здивувався один із близнюків. — А що ж ти не сказав, адже ми й не знали.
— Перестань, він, здається, щось нам казав, — втрутився у розмову другий близнюк. — Якось...
— Або два, — підхопив перший.
— Або три, — продовжив другий.
- Або все літо...
Біда в тому, що люди завжди хочуть саме те, що для них є найбільш згубним. (Але біда в тому, що люди зазвичай вибирають те, що для них є найгіршим.)