Ніхто у нашу судову систему не вірить. Та й насправді, надто багато справжніх запеклих убивць, взятих зі зброєю в руках над тілами жертв, виявляється на волі дуже скоро.

Я не придурок, якого розбуди вночі і спитай, яке вино до риби, яке до м'яса, — випалить без запинки, але плутає Гегеля з Гоголем, а теократизм із емпіріокритицизмом.

За злиденного становища Росії людині не вистачає грошей навіть на проїзд у міському транспорті. Куди вже думати про виїзд до іншої країни!

Очолюючи партії і класи,
Лідери ніяк не розуміли,
Що ідея, кинута в маси,
Це дівка, кинута в полк.

Ти пожалів найслабшого, це добре, виказав доброту, не дав йому померти. Тепер зросте, дасть потомство. Слабке. Отак мала доброта може призвести до великої... недобрості.

Все сходилося до того. що ось-ось вибухне війна. Та не проста, не ті сутички на кордонах, що трапляються щотижня, не мала, що раз на рік, а велика, велика, коли зрушать з місця народи, коли буде плач великий, а ворони обжеруться так, що не зможуть більше літати.

Що ви отримали зі своєю культурою? Ваш народ наше кіно дивиться, наші комп'ютери купує, нашу жуйку жує...

Вогонь у богів крадуть герої, але герої тричі - запалюють вогонь самі.

— Тобі не відмовили, тобі лише продовжили термін. Смішно, лише на два тижні!
— На два тижні?... Та ці два тижні для мене... як два сторіччя! Як дві вічності!... Я ледве чекаю наступного дня... Ти знаєш, як я чекав цього? Як я готовий був дертися на небосхил і власними руками, спалюючи в попіл долоні, підштовхувати застигле сонце, щоб швидше закочувалося за край землі!... Я вважав, ні  — не дні! — я вважав удари серця, між ними проповзали епохи. А ти кажеш – два тижні.

Найголовніший скарб будь - якої країни, будь-якого народу та будь-якого племені – це жінки!