Дитина і не повинна любити маму так само сильно, як мама любить її. Діти соромляться материнського кохання, і нікуди від цього не подітися. Коли хлопчик виростає і стає чоловіком, він має думати про інших жінок.

Я хочу бути собою, коли одного ранку прокинуся і піду снідати до Тіффані.

Диких звірів любити не можна: що більше їх любиш, то вони сильнішими стають. А коли наберуться сил — тікають у ліс. Або злітають на дерево. Потім на дерево вище. Потім у небо. Ось чим усе кінчається. Якщо дозволиш собі полюбити дику тварюку, скінчиться тим, що тільки й дивитимешся в небо.

Вона, мабуть, Африки і в очі не бачила... але все ж таки я міг собі її уявити в Африці: Африка – це в її дусі.

Але це дешево носити діаманти, поки тобі немає  сорока. І навіть у сорок ризиковано. По-справжньому вони виглядають лише на старих.

Можна змусити себе полюбити будь-кого.

Ми просто зустрілися одного разу біля річки і все. Ми чужі. Ми нічого одне одному не обіцяли. Ми ніколи... Про Господа Ісуса! Які ж ми чужі? Він був мій.

Не змушуй її виправдовуватись і не дозволяй їй змушувати тебе виправдовуватися. Шануй обмеженість її можливостей тебе зрозуміти.

Серед безлічі чудес, що існують на світі, є й таке — спостерігати за сплячим коханим: поки він не бачить, як ви на нього дивитесь, можна якусь мить тримати в руках його серце. Цілком беззахисний, у такі хвилини він, хоч як це безглуздо звучить, втілює в собі все те, що ви сподівалися в ньому знайти, — справжня мужність і дитяча ніжність.

Деякі міста, як загорнуті коробки під різдвяною ялинкою, зберігають несподівані дари, несподівані радості. Деякі — назавжди залишаться загорнутими коробочками, сховищами загадок, яких не розгадати і навіть не побачити пустому туристові, та якщо на те пішло, і допитливому, допитливому мандрівнику. Щоб дізнатися про ці міста — розгорнути їхню обгортку, — треба в них народитися.