... ви можете отримати все, що вам потрібно, якщо це вам і справді потрібно.

Я пішов і пристрелив підступну бестію — телевізор. Це Медуза — щовечора своїм нерухомим поглядом перетворює на камінь мільйони людей, це сирена — співає, і кличе, і обіцяє так багато, а дає мізерно мало... але я завжди повертався до неї, повертався і сподівався на щось до останньої. хвилини, і ось – бац!

Мег гарна, а Марі має індивідуальність. Це лотерея. Втім, кожна з них буде гарною дружиною.

— Е—е—е, не поспішайте мене з весіллям.

— А я й не кваплю. Добре подумавши, ви можете одружитися будь—якого дня цього тижня.

Боже, якби знайти сили встати та перестріляти все це напівсни! Але нема сил. Лежиш, прибитий до самого дна, випаленого вщент. І ця безглузда місячна пика витріщається на тебе зверху! Вечірньої зорі не залишилося і близько, а до світанку ще сто років.

— Люди ні про що не кажуть.
— Ну, як це може бути!
— Так Так. Ні про що. Сиплють назвами — марки автомобілів, моди, плавальні басейни і додають:«Як шикарно!» Всі вони твердять те саме. Як тріскачки. А в кафе включають ящики анекдотів і слухають ті самі старі гостроти або включають музичну стіну і дивляться, як по ній біжать кольорові візерунки, але все це абсолютно безпредметно, так — переливи фарб.

Щоб знайти, щоб побачити те, що з темряви, потрібні невинність немовляти та невинність сліпого.

Ще не було століття, позбавленого поезії. Спробуйте заперечити її, все одно вона  з вас виплеснеться. Вона  жене вищих моряків до їхніх кораблів, ваших льотчиків — до їхніх реактивних літаків! Вся наука народжується з романтики.

Стояли останні дні вересня, коли без жодних видимих ​​причин життя стає таким сумним.

Залишити землю і море, і все що росте — квіти, траву, плодові дерева. І тварини також нехай залишаються. Все залишити, крім людини, яка полює, коли не голодна, їсть, коли ситий, жорстокий, хоча її ніхто не зачіпає.

Хто володіє Землею? І навіщо нам Земля? Щоб блукати нею? Чи для того нам Земля, щоб не знати на ній спокою? Кожен, кому потрібна Земля, здобуде її, залишиться на ній, заспокоїться на малому клаптику і перебуватиме в тісному куточку її навіки.