Високо—високо, вище за гори, нижче зірок, над річкою, над ставком, над дорогою летіла Сесі. Невидима, як юні весняні вітри, свіжа, як дихання конюшини на сутінкових луках... Вона  ширяла в горлинках, м'яких, як білий горностай, відпочивала в деревах і жила в квітах, відлітаючи з пелюстками від найлегшого подиху. Вона  сиділа в прохолодній, як м'ята, лимонно—зеленій поряд із блискучою калюжею. Вона  бігла в кудлатому псі і голосно гавкала, щоб почути, як між коморами вдалині метається луна. Вона  жила в ніжній квітневій траві, у чистій, як сльоза, волозі, яка випаровувалась із пахнучого мускусом грунту.

... ви можете отримати все, що вам потрібно, якщо це вам і справді потрібно.

Я пішов і пристрелив підступну бестію — телевізор. Це Медуза — щовечора своїм нерухомим поглядом перетворює на камінь мільйони людей, це сирена — співає, і кличе, і обіцяє так багато, а дає мізерно мало... але я завжди повертався до неї, повертався і сподівався на щось до останньої. хвилини, і ось – бац!

Мег гарна, а Марі має індивідуальність. Це лотерея. Втім, кожна з них буде гарною дружиною.

— Е—е—е, не поспішайте мене з весіллям.

— А я й не кваплю. Добре подумавши, ви можете одружитися будь—якого дня цього тижня.

Боже, якби знайти сили встати та перестріляти все це напівсни! Але нема сил. Лежиш, прибитий до самого дна, випаленого вщент. І ця безглузда місячна пика витріщається на тебе зверху! Вечірньої зорі не залишилося і близько, а до світанку ще сто років.

— Люди ні про що не кажуть.
— Ну, як це може бути!
— Так Так. Ні про що. Сиплють назвами — марки автомобілів, моди, плавальні басейни і додають:«Як шикарно!» Всі вони твердять те саме. Як тріскачки. А в кафе включають ящики анекдотів і слухають ті самі старі гостроти або включають музичну стіну і дивляться, як по ній біжать кольорові візерунки, але все це абсолютно безпредметно, так — переливи фарб.

Щоб знайти, щоб побачити те, що з темряви, потрібні невинність немовляти та невинність сліпого.

Ще не було століття, позбавленого поезії. Спробуйте заперечити її, все одно вона  з вас виплеснеться. Вона  жене вищих моряків до їхніх кораблів, ваших льотчиків — до їхніх реактивних літаків! Вся наука народжується з романтики.

Стояли останні дні вересня, коли без жодних видимих ​​причин життя стає таким сумним.

Залишити землю і море, і все що росте — квіти, траву, плодові дерева. І тварини також нехай залишаються. Все залишити, крім людини, яка полює, коли не голодна, їсть, коли ситий, жорстокий, хоча її ніхто не зачіпає.