Вона була та дівчина, що, здавалося, завжди проходила по старому місту в зеленій тіні, під склепіннями дубів і в'язів, йшла, а по обличчю її ковзали райдужні тіні, і незабаром вона  вже притягувала до себе всі погляди. Вона  була ніби втілення літа — дивовижні персики — серед снігової зими, ніби прохолодне молоко до кукурудзяних пластівців ранньою ранню в червневу спеку.

Але на мене не можна покластися. Я сам на себе не можу покластися. Надто піддаюся настрою, чорт забирай, сьогодні — одне, завтра — інше.

Можливо, настане час, коли люди навчаться розпізнавати зрілість характеру і будуть говорити: це справжній чоловік, хоча йому всього чотирнадцять років. З волі випадку та долі він став зрілою людиною, яка тверезо оцінює себе, знає, що таке відповідальність та почуття обов'язку. Але поки цей час не настав, мірилом будуть служити вік і зростання.

Вони не знають, що все їх життя схоже на величезний метеор, що палає крізь простір. Поки він летить, це красиво, але колись він неминуче має впасти.

У війні взагалі не виграють, Чарлі. Усі тільки й роблять, що програють, і хто програє останнім, просить миру.

Хто перестав дивуватися, той перестав любити, а перестав любити - вважай, у тебе і життя немає, а в кого життя немає, Дуглас, друже, - той, вважай, зійшов у могилу.

Хліб із шинкою в лісі — не те що вдома. Смак зовсім інший, правда? Гостріше, чи що... М'ятою віддає, смолою. А вже як апетит розігрується!

Мати випікала дітей, як пиріжки, всього напекла їх дюжину; найпреснішим і найвигадливішим вийшов старий Джон Редлі. Я не схибив: старий. У десять років став літнім, а до тринадцяти — зовсім старим.

— Скажіть йому, його сестра в пеклі, причому двічі, хай надішле святої води. Ну, провалюйте! В мене своїх справ повно.
- Яких приблизно?
- Зблювати.

Якщо вам 12, то на кожен свій заклик ви очікуєте почути відгук. Ви відчуваєте, що будь-яке бажання може здійсниться. І часом ви, можливо, і не дуже далекі від істини.