Пітер Акройд. Журнал Віктора Франкенштейна
Поезія здатна давати втіху неспокійному духу і звеличувати розум, викликаючи думки про вічність.
Поезія здатна давати втіху неспокійному духу і звеличувати розум, викликаючи думки про вічність.
Смерть смерті еквівалентна самої смерті. Це темрява страху, невідома сила, крах надій.
Найкращим із вас, чоловіків, був мудрець—астролог Птолемей. В одній зі своїх книг він записав прислів'я, в якому все ясно підсумовано:«Наймудріший з людей, – говорив він, – це той, хто займається власними справами і не тривожиться через те, що коїться в іншому світі». Ну, ви, сподіваюся, розумієте, що він мав на увазі? Якщо вам перепало достатньо, або навіть більш ніж достатньо, то навіщо вам турбуватися через те, що інші люди також отримують задоволення?
Самотність схожа на розпач — від нього немає ліків.
Цінність життя — у ньому самому. Немає нічого більш дорогого.
Адже знаєте самі – у нас, жінок, часом дивні нахили: нам найбільше хочеться недоступного. Це ж каприз, правда? Ми з плачем вимагаємо того єдиного, що для нас під забороною. Тільки відмов нам у чомусь – і ми спалахнемо. А запропонуй це нам – ми ж самі ніс повернемо. Ми розкладаємо товар і напускаємо на себе байдужий вигляд. Та ви таке сто разів бачили на ринку. Ніхто ж не хоче брати те, що віддають дешево. А натовп покупців завжди піднімає ціну. Це кожній жінці відомо – якщо вона не кругла дурниця.
Достеменно відомо, що жодна людина, яка знає Лондон, не заперечуватиме, що її скарби приховані під землею.
Коли ти перестаєш змінювати світ, він починає зраджувати тебе.