Я в собі поки не розібрався,
Тому, мабуть, вільно жити.
Де не треба – я перестарався,
З ким не треба – я поспішав дружити.
Удаль часто чекає вусталі...
Втома — це більше, ніж втомився.
Їду в Суздаль, дзвін Суздаль,
Щоб прислухатися до його вуст.
Важливо міцно пам'ятати в житті місце,
Де піднімається з глибин твій рід,
Адже земля - не булочне тісто,
А натовп - далеко не народ.

Мені сьогодні наснилася знову
Золота пора листопада...
Наче падаю в листя,
Їх готовий цілувати,
Як сестру обіймаючи і брата.
Ніби сам я такий самий листок,
Винесений з високого клена,
І лежу на рідній земліці — синок,
І на небо дивлюся здивовано.
І все життя постає переді мною
Димкою рожевою, хмарою дивовижною,
І поспішає вдалину по дорозі лісовій,
Де я бродив підлітком наївним.
Перелітні птахи летять,
Відзвінелі своє, відсвистели.
Скоро завірюхи мої печалі вгамують,
Скоро землю застелять хуртовини.