Олександр Олексійович Шаганов

Мені сьогодні наснилася знову
Золота пора листопада...
Наче падаю в листя,
Їх готовий цілувати,
Як сестру обіймаючи і брата.
Ніби сам я такий самий листок,
Винесений з високого клена,
І лежу на рідній земліці — синок,
І на небо дивлюся здивовано.
І все життя постає переді мною
Димкою рожевою, хмарою дивовижною,
І поспішає вдалину по дорозі лісовій,
Де я бродив підлітком наївним.
Перелітні птахи летять,
Відзвінелі своє, відсвистели.
Скоро завірюхи мої печалі вгамують,
Скоро землю застелять хуртовини.