Михайло Булгаков. Біла гвардія
... на зміну дуже слабкому й у справді важких випадках непотрібному розуму виростає мудрий звірячий інстинкт.
... на зміну дуже слабкому й у справді важких випадках непотрібному розуму виростає мудрий звірячий інстинкт.
Одягання було непросте: штани та блуза, валянки, понад блузу шкіряна куртка, потім пальто, а зверху бараняча шуба, шапка, сумка, в ній кофеїн, камфора, морфій, адреналін, торзійні пінцети, стерильний матеріал, шприц, сірники, годинник, стетоскоп.
І ось вона спершу довго плакала, а потім стала зла...
Маргарита примружилася на яскравому сонці, згадувала свій сьогоднішній сон, згадувала, як рівно рік, день у день і годину на годину, на цій самій лаві вона сиділа поруч з ним. І так само, як і тоді, чорна сумочка лежала поруч із нею на лавці. Його не було поряд у цей день, але розмовляла подумки Маргарита Миколаївна все ж таки з ним:«Якщо ти засланий, то чому ж ти не даєш знати про себе? Адже дають люди знати. Ти розлюбив мене? Ні, я чомусь цьому не вірю. Значить, ти був засланий і помер... Тоді, прошу тебе, відпусти мене, дай нарешті мені свободу жити, дихати повітрям". Маргарита Миколаївна сама відповідала собі за нього: Ти вільна... Хіба я тримаю тебе? Потім заперечувала йому:« Ні, що це за відповідь! Ні, ти піди з моєї пам'яті, тоді я стану вільна».
Щось, воля ваша, недобре таїться в чоловіках, що уникають вина, ігор, товариства чарівних жінок, застільної бесіди. Такі люди або тяжко хворі, або потай ненавидять оточуючих. Щоправда, можливі винятки. Серед осіб, що сідали зі мною за бенкетний стіл, траплялися іноді дивовижні негідники!
Що таке офіційна особа чи неофіційна? Все це залежить від того, з якого погляду дивитися на предмет, все це, Никанор Іванович, умовно і хибно. Сьогодні я неофіційна особа, а завтра, дивишся, офіційна! А буває і навпаки, Никанор Іванович. І ще як буває!
Зізнаюся в тому, що я брехала і обманювала і жила таємним життям, прихованим від людей, але все ж таки не можна за це карати так жорстоко. Щось трапиться неодмінно, тому що не буває так, щоб щось тягнулося вічно. А крім того, мій сон був віщий, за це я ручаюся.
Дванадцять тисяч місяців за один місяць колись, чи це не надто багато?
- І на кой чорт тобі потрібен краватку, якщо на тобі немає штанів?
— Штани коту не належать.