Людмила Улицька. Даніель Штайн, перекладач
... людина стоїть у центрі, не Бог. Бога ніхто не бачив. У людині треба бачити Бога.
... людина стоїть у центрі, не Бог. Бога ніхто не бачив. У людині треба бачити Бога.
... начальство за всіх часів особливо гостро реагувало на те, чого не розуміло.
Вихованням моїм ніхто особливо не займався, тож головним моїм вихователем можу вважати книжкову шафу.
... не треба бути релігійною людиною, щоб відчувати співчуття і бути милосердною.
Існує деяка вертикаль у житті. Людське життя взагалі-то горизонтальне: ми народжуємося, виробляємо своє потомство, чогось досягаємо або не досягаємо, а потім йдемо. Але для когось потрібно знайти цю вертикаль. Є люди, які без цього жити не можуть, вони її шукають.
Ставши людиною, ця істота не перестає бути твариною. Яка складна тут система зв'язків виникає: безперечна тварина, і до цього дня тварина, за всіма ознаками найдосконаліша тварина — активний рух, активне харчування, інстинкти, спільні для риби, змії, кролика та людини.
Інстинкти харчування, розмноження, турботи про потомство. Втім, останнє не у всіх. Не всяка рибка дбає про своїх дітей, деякі лише бризнуть спермою у відповідних обставинах. Але це й у людей буває...
... тільки внутрішньо вільна людина може і сама посміятися з себе, й іншим дати з себе посміятися.
Чесно кажучи, ти потрапив у моє хворе місце — все життя я про це думаю: чому світ сповнений нерозуміння? На всіх рівнях! Літні люди не розуміють молодь, а молодь - старих, один одного не розуміють сусіди, вчителі та учні, начальники і підлеглі, держави не розуміють свої народи, а народи - своїх правителів. Немає розуміння між класами — це Карл Маркс вигадав, що одні класи повинні ненавидіти інші. Все це навіть у тих випадках, коли люди говорять однією мовою! А коли на різних? Як один народ може зрозуміти інший? От і ненавидять одне одного від нерозуміння!
Я глибоко переконана, що кожна людина має свій варіант Бога, настільки ж унікальний, як і вона сама.
Більшість дорослих байдужа до пташиного пір'їнка, до скляної кульки, до кольорового камінчика — і звідси бере початок байдужість до речей, які оточують людину, і байдужість до світу, в якому ці речі існують.