... Я хочу жити, залишаючись молодим… і бути поруч із тими, кого я люблю… Хочу подорожувати, хочу побачити світ. Потім ще хочу одружитися і колись обзавестися дітьми... І безбожно забалувати їх, перетворивши на неабияких засранців... А потім віддати кінці у власному ліжку — щоб мені було при цьому років під двісті і щоб причиною моєї смерті став прокляття чийогось ревнивого чоловіка.
– Твоє місце – поряд зі мною! І так буде завжди.
- Ти про що?
Він почервонів, бліді щоки яскраво спалахнули.
- Я про те, що... Тесса Грей, ви честь вийти за мене заміж?
Моє серце - це твоє серце, - відповів він. - Мої руки - твої руки.
Здатність бачити гарне і жахливе у звичайних речах - рідкісний дар, а не божевілля.
Хіба хтось колись казав, що ми маємо бути щасливими?
- Вілл!
- Хіба ти не їдеш із Джемом?
- Поїду, але спочатку пообіцяй мені дещо.
Він відвів погляд, і Тесса побачила, як у його зіницях танцюють відбиті язики полум'я.
- Тільки говори швидше, у мене повно важливих справ: після обіду у мене нудьга, увечері - байронічні думи, а вночі - п'яний розгул і мерзенна розпуста.
— Слухай, ну вибач, га? Я не збиралася цілуватися з ним. Так вийшло. Я знаю, що Джейс тобі не подобається.
— Мені не подобається мінералка без газу, — сказав Саймон крижаним тоном. - Мені не подобаються прилизані хлопчики з поп-груп, мені не подобається стояти в пробках, мені не подобається робити домашню роботу з математики, але Джейса я ненавиджу! Відчуваєш різницю?
Дивно, життя раптом перекинулося з ніг на голову, а світ довкола залишився незмінним.
– Патріот із тебе так собі, – зауважила Тесса. – Хіба не ти щойно вдавався до спогадів про уельські гори?
- Патріот?! - Вілл гидливо скривився. – Знаєш, що таке справжній патріотизм? На згадку про батьківщину я наколов уельського дракона прямо у себе на…
– Сьогодні ти просто в ударі, чи не так, Вільям?! - Перебив Джем, хоча той і не збирався закінчувати фразу.