Ніколи не потішайся над любов'ю. Просто є люди, яким так ніколи і не випаде щастя дізнатися, що це таке. все одно, чи триватиме це півтора дні або багато років, залишиться найголовнішим, що тільки могло статися в житті людини. Завжди будуть люди, які стверджують, що цього немає, тому що їм не довелося випробувати щось подібне.
Він сів на пароплав рано, шукаючи в ньому (тепер це було вже ясно) порятунку від міста, де його лякали зустрічі з людьми, які заговорюватимуть з ним про те, що сталося. Він думав, що на пароплаві зможе дійти якоїсь угоди зі своїм горем, ще не знаючи, що горю ніякі угоди не допоможуть. Вилікувати його може лише смерть, а все інше лише притупляє та знеболює. Кажуть, ніби виліковує його і час. Але якщо виліковування приносить тобі щось інше, ніж твоя смерть, тоді горе твоє, швидше за все, не справжнє.
Може сьогодні щастя мені посміхнеться. Щодня не доводиться.
І тоді їхні губи зійшлися тісно-тісно, і вона лежала зовсім впритул до нього, і потроху її губи розкрилися, і раптом, притискаючи її до себе, він відчув, що ніколи ще не був такий щасливий, так легко, любовно, радісно щасливий, без думки, без тривоги, без втоми, сповнений тільки величезної насолоди, і він сказав: — Моє маленьке зайченя. Моя улюблена. Моя довгонога радість.
... я люблю тебе і хочу, щоб ти був гідний себе.
Нехай вона думає про мене краще, ніж я насправді, і я тоді буду справді краще.
А мій будильник – старість. Чому старі люди так рано прокидаються? Невже для того, щоб продовжити собі хоча б цей день?
Тепер не час думати про те, чого в тебе немає. Подумай про те, як би обійтися з тим, що є.