Ернест Хемінгуей. По кому дзвонить дзвін

І тоді їхні губи зійшлися тісно-тісно, ​​і вона лежала зовсім впритул до нього, і потроху її губи розкрилися, і раптом, притискаючи її до себе, він відчув, що ніколи ще не був такий щасливий, так легко, любовно, радісно щасливий, без думки, без тривоги, без втоми, сповнений тільки величезної насолоди, і він сказав: — Моє маленьке зайченя. Моя улюблена. Моя довгонога радість.

Цитата з книги По кому дзвонить дзвін, автор Ернест Хемінгуей