Знаєте, обличчя ірландця завжди виглядає так, ніби йому повідомили дві надзвичайно важливі новини одночасно. Праворуч хтось підлетів і крикнув: "Ти щойно виграв три мільйони фунтів стерлінгів і ще купу ніштяків". А ліворуч прошепотіли на вухо: "Але жити тобі залишилося всього три хвилини".

У ряді випадків я пішов далі – я схоплювався з ліжка посеред ночі, щоб коротко накидати сюжет дивовижного жарту/роману/оперети, тільки для того, щоб наступного ранку виявити єдине слово, написане поперек сторінки жирними літерами, зазвичай щось менш разюче., ніж "йогурт" або "бджоляр"

Нам кажуть, що чоловікам потрібна білизна... розумієте... мереживне, щоб виглядати як гарний торт.«Замало того що ти любиш мене і хочеш бути зі мною. Ти маєш бути як тістечко French Fancy.»
Загалом жінкам це не потрібно. Зазвичай їх приваблює уніформа. Тож не важко здогадатися, чого вони хочуть. Фашисти – ось хто їх приваблює.

Є одна особливість, коли говориш із росіянами. Таке відчуття, що вони знають якусь таємницю. По очах видно. Коли вони слухають тебе, таке відчуття, що вони мають феєрверки в очах. Тому що звідки я родом, все дуже експресивно, емоційно! Тому ми ніколи не були сильною державою. Наші роблять цілу виставу, коли кажуть. Але у росіян все в очах. Люди слухають тебе, і ти відчуваєш, що тебе розуміють, як ніхто ніколи раніше не розумів. І ти розповідаєш їм ще й ще! А вони слухають тебе із цими феєрверками в очах. А потім ти чекаєш, що ж вони дадуть відповідь. Вони рухаються ближче і кажуть щось на кшталт:
— Любиш суп?..
— Так, знаєте, я люблю суп.
— Я знаю, де можна смачного супу поїсти...
— І це все, що ти можеш сказати мені після всієї моєї тиради про життя?
- Ні. Треба йти зараз, бо закриється.

Чоловіки... Вони заздрять жінкам, незважаючи на те, що думають жінки. Чоловіки іноді хочуть бути жінками. Щоб краще розуміти речі… Бути вільним… Мати можливість ставити запитання, які жінки запитують щодня:«Навіщо ти залишив рушник… Мокрі рушник… На підлозі у ванній кімнаті? Ти лишив його там! Навіщо ти зробив це?«Ну, ми з хлопцями обговорювали це кілька тижнів… У бункері… І дійшли висновку, що це найкраще місце. На кухні воно не виглядало б.»

Якщо завжди говорити людям правду, вони засмучуються. Ось ти зустрів когось на вулиці і питаєш:«Як справи?» - А тобі відповідають:«О, просто кошмарно. У мене геморой. І шкіра відвалюється величезними клаптями. Я живу з ледь знайомою старою під землею, і ми заробляємо тим, що смокчемо камені. У мене рідкісна невиліковна хвороба ніг. І моя чудова колекція дерев бонсай сьогодні загинула. Все неймовірно хрінова, я хочу померти.» І що можна відповісти? Людина скаже:«А, гаразд. Побачимося! Їм цього не винести.

Я спілкуюся з росіянами, які живуть на заході, і вони описують росіян... чуттєво. Вони кажуть:«Це найкращі люди у світі! Я їх ненавиджу. Я їх люблю, але ненавиджу. Вони такі байдужі, такі тупі, але найрозумніші люди з тих, що коли-небудь мені зустрічалися. У них дивовижне мислення. Вони неймовірно завзяті. Дуже духовні, але холодні, тобі нічого не розкажуть. А потім тобі все розкажуть. Все, що траплялося у них у житті. Все, що траплялося з мамою, татом, бабусею, дідусем... З усіма! А потім наполягають, щоб ти залишився на вечерю та з'їв усе, всю їжу. І стільці, і фіранки!
І ось я слухаю їх і думаю:«Ух, ти! Я й не знав, що все так складно!
А вони:«Та нічого тут складного! Простіше простого! Що з тобою не так? Ти тупий чи зрушений? Або і те, й інше? І ти жирний! Не люблю жирних! З'їж ось це».
Це дуже чуттєво.

Що таке "погані штуки"? Ти знаєш! Гробаний ранок! Що це взагалі таке? Це доба — величезна брехня. Вставай! Вставай! Ти запізнишся! Швидко! Запізнишся — тільки уяви! Катастрофа, якщо ми запізнимося! Що буде, якщо ми спізнимося! Одна тільки думка про це нестерпна! "Спізнився" - це ідея.«Спізнився» — це нісенітниця собача. Не важливо, на скільки ти спізнився. Ти можеш прийти в піжамі, чухаючи свої горіхи вилкою — все те ж старе лайно буде там! Це брехня! Люди підбігають до тебе зі словами: Що ти думаєш? - Вранці! - "Що ти думаєш?" Думаю? Думаю? Та я, ***ь, навіть не дихаю! Ідіть геть зі своїм«думаєш»!

Ах, усі ці вечірки … Робиш зачіску, одягаєш сукню, а нікому немає  діла до твоєї справжньої сутності.