Ділан Моран

Я спілкуюся з росіянами, які живуть на заході, і вони описують росіян... чуттєво. Вони кажуть:«Це найкращі люди у світі! Я їх ненавиджу. Я їх люблю, але ненавиджу. Вони такі байдужі, такі тупі, але найрозумніші люди з тих, що коли-небудь мені зустрічалися. У них дивовижне мислення. Вони неймовірно завзяті. Дуже духовні, але холодні, тобі нічого не розкажуть. А потім тобі все розкажуть. Все, що траплялося у них у житті. Все, що траплялося з мамою, татом, бабусею, дідусем... З усіма! А потім наполягають, щоб ти залишився на вечерю та з'їв усе, всю їжу. І стільці, і фіранки!
І ось я слухаю їх і думаю:«Ух, ти! Я й не знав, що все так складно!
А вони:«Та нічого тут складного! Простіше простого! Що з тобою не так? Ти тупий чи зрушений? Або і те, й інше? І ти жирний! Не люблю жирних! З'їж ось це».
Це дуже чуттєво.