Ми за днями шепочемо:«Завтра, завтра».
Так тихими кроками життя повзе
на останню недописану сторінку.
Виявляється, що всі "вчора"
Нам ззаду освітлювали шлях до могили.
Кінець, кінець, недогар догорів!
(Так — у кожній справі. Завтра, завтра, завтра,
А дні повзуть, і ось уже в книзі життя
Читаємо ми останній склад і бачимо,
Що всі вчора лише осяяли шлях
До могили курної.
Життя це ткацький човник: вперед назад, вперед назад.
Буває, що помилковий розрахунок,
а там, де немає надій, — на порятунок чекає.
Завжди і всюди смертні бояться
Будь-яких видінь, знамень, чудес...
У них ніби одкровення таяться,
У них пізнають пророцтва небес.
Моє кохання без дна, а доброта — як широка морська.
Бідна любов, якщо її можна виміряти.
(Кохання мізерна, якщо є їй міра.)
Брехливе обличчя приховає все, що задумало підступне серце.
(Нехай брехня сердець прикриють брехнею обличчя.)
Що людина, коли він зайнятий лише сном та їжею? Тварина, не більше.