Але повернемось до літератури. Відразу після революції спостерігалася наступна картина. Це місце виявилося вакантним. Керівники більшовиків не лаптем щи хлібали. Вони чудово розуміли: голою силою країну не втримаєш. До того ж, що б там про них не говорили, більшовики не були цинічними покидьками, яких хвилювала лише влада сама собою. Не так поводяться тимчасові правителі, зовсім не так. Вони поспішають вивезти за кордон все, що не пригвинчено. Більшовики ж відчайдушно намагалися створити новий світ. І, до речі, не вони розпочали Громадянську війну. Спочатку здавалося – все можна вирішити по-тихому. Не вийшло, звісно. Але річ не в цьому.
Як би там не було, нова владаперейнялася питаннями мистецтва. До речі, не всі пам'ятають, що більшовики відразу взяли під охорону всі палаци, що були пам'ятками архітектури – Зимовий, Царське Село, Петергоф тощо. Для порівняння. Згадайте, наприклад, Версаль та Зимовий палац. Що вражає у французькому палаці – це повна відсутність обстановки – меблів, гобеленів тощо. А знаєте, чому її там немає? Тому що французька революційна влада всю палацеву обстановку розпродала під гаслом«Що взято у народу, то має бути повернено народу». А ось більшовики зберегли.