Немає більшої помилки у житті, ніж побачити чи почути шедеври мистецтва у невідповідний момент. Для багатьох і багатьох Шекспір ​​зник через те, що вони вивчали його у школі.

Іноді минуле — найкраще місце для життя.

Сам я до брехунів ставлюся з розумінням. Жінка, яка не бреше, це жінка без уяви, а такі жінки мені не симпатичні.

Є приказка, що про мертвих треба говорити або добре, або нічого. На мою думку, це дурість. Щоправда, завжди залишається правдою. Якщо вже на те пішло, треба стримуватися, розмовляючи про живих. Їх можна образити – на відміну від мертвих.

— Істину, — зауважив Еркюль Пуаро, — ніколи не оцінити лише з судових протоколів. Багато залишається за межами цих документів і в той же час має велике значення. Це відчуття, почуття, характери учасників драми, яка пом'якшує провину обставини.

Юність така вразлива. Вона  така безжальна — і така самовпевнена. Щедра – і непомірно вимоглива.
(... У молодості є якась незахищеність, і це чіпає до сліз. Молодість така ранима і в той же час безжальна і самовпевнена. Вона  така великодушна і така вимоглива.)

У людині, яка перетворила своє життя на театр, так легко помилитися. Не варто довіряти його щирості.

Доброта її не зовнішня, а вроджена.

Саме цього найбільше потребує жінка. Вона  шукає у своєму чоловікові чесність, хоче відчувати в ньому опору, поважати його судження і, якщо доведеться приймати важке рішення, спокійно довіритися йому.

Чоловік, коли вдає, що закоханий, намагається бути веселим, галантним, надавати всіляку увагу. Але якщо він закоханий по-справжньому, він нагадує вівцю.