Перед невизнаним коханням
Я весел був у прощальний час,
Але боже мій! З яким болем
У душі я прокинувся без вас.
Якими тяжкими снами
Томіт, бентежить мій спокій,
Все недомовлене вами
І недослухане мною.

Він як титан коливає пітьму,
Шукаючи то виходу, то світла,
Не людям вірить він - розуму,
І від богів не чекає відповіді.