Найменше мені потрібна чутливість. Тут є презервативи змащені місцевим анестетиком для тривалого акту. Який парадокс. Ти нічого не відчуваєш, але можеш трахатись годинами. Здається, що сенс зовсім губиться. Я хочу, щоб все моє життя було змащене місцевим анестетиком.
Чому це люди з такою легкістю викидають те, від чого вони були буквально збожеволіли ніч тому. Різдвяна ялинка, наприклад. Миттю тому вона була у центрі загальної уваги. І ось, разом із сотнями таких же ялинок, лежить нікому не потрібна в кюветі вздовж шосе, блищачи фольгою, золотою та срібною. Дивишся на ці ялинки і думаєш чи про жертви дорожньо-транспортної пригоди, чи про жертв сексуального маніяка, який кидає їх пов'язаними чорною ізолентою і з нижньою білизною, вивернутою навиворіт.
Люди не можуть пізнати сердець один одного, будучи в здоровому глузді. Стандартні слова тут без користі, оскільки безсилі. Нема користі і від відомих усім жестів. Лише варто інтелекту зруйнуватися, тоді й почнеться справжнє спілкування.