Як не пригнічуй свідомість, тіло реагує природним чином.
Добре бути молодим: зробив щось не так, ще можна виправити.
Якщо щосили чекати, а вчасно не дочекатися — тоді робиться все одно.
"Говорити відверто" ще не означає "говорити правду". Відвертість і Правда - однаково що ніс і корма судна, що випливає з туману. Спочатку з'являється відвертість, і лише в останню чергу очам відкривається Правда. Тимчасовий інтервал між цими двома моментами прямо пропорційний розмірам судна. Великому спливти складніше. Іноді це виходить після того, як закінчилося життя спостерігача.
Тіло - храм душі і в кожному його куточку, до якого ми звертаємося, обов'язково укладені свій дух, своя грація, чарівність і чистота.
Брехня і мовчання — два тяжкі гріхи, які особливо буйно розрослися в сучасному людському суспільстві. Ми справді багато брешемо — або мовчимо.
Але з іншого боку, якби ми цілий рік говорили — причому тільки правду і нічого крім правди — то як знати, може, правда й втратила б усю свою цінність...
— Менсікі-сан, а чи не надто просторо вам одному в такому домі?
— Ні, анітрохи, — відповів Менсікі. — Зовсім ні. Мені взагалі подобається бути на самоті. Наприклад, спробуйте уявити кору головного мозку. Здавалося б, людям дарований такий майстерно створений природою високофункціональний орган, кора головного мозку, однак у повсякденному житті ми не використовуємо і його десяту частину. На жаль, ми досі не знайшли можливості користуватись ним у більшій повноті. Іншими словами, це як мати величезний будинок і при цьому тулитися сім'єю з чотирьох людей в одній кімнатці на шість квадратних метрів. А решта кімнат порожня. Якщо думатитак, те, що я живу в цьому будинку один, не так уже й неприродно.
— Мабуть, ви маєте рацію, — підтвердив я. Цікаве порівняння.
Якщо дуже хочеш щось дізнатися, плати свою ціну.
Як то кажуть, якщо хочеш обдурити когось — спочатку обдури сам.
— Любиш самотність? — спитала вона, підпираючи руками щоки. — Поодинці подорожуєш, поодинці їж, сидиш на заняттях осторонь усіх.
— Я не люблю самотності. Просто не заводжу зайвих знайомств, - сказав я. — Щоб у людях вкотре не розчаровуватися.