Американці кажуть: Nice to meet you. Я повинен був сказати їй: "Sad to leave you".

Небо — це перевернутий океан. Іноді він обрушується на нас, вмиваючи будинки та пагорби морською водою.

Я пишу не для того, щоб просити тебе прийти, я пишу, щоб попередити: я завжди чекатиму.

У комара повік  — один день, у троянди — три. У кішки вік тринадцять років, у кохання – три роки. І нічого не вдієш. Спочатку рік пристрасті, потім рік ніжності і, нарешті, рік нудьги.

У перший рік кажуть:«Якщо ти підеш, я покінчу з собою».

На другий рік кажуть: "Якщо ти підеш, мені буде боляче, але я виживу".

На третій рік кажуть:«Якщо ти підеш, я обмию це шампанським».

Кохання схоже на американські гірки: спочатку вгору, потім раптом вниз, і знову вгору, і знову вниз, а в кінці блюєш прямо на себе!

Закохуватися я закохаюсь, а назавжди не виходить.

— Ти що, як і раніше, зустрічаєшся з Клер?
— Ні. Ми весь час лаялися. Кидали один одного. Поговоримо про щось інше. У неї дах поїхав. Не цікаво. І взагалі мені начхати. Між нами все скінчено.
— А... ти, значить, так сильно закоханий у неї...

Настає момент, коли діти самі стали батьками, відчувають бажання дізнатися, від кого вони походять, але могили не відповідають. Ніколи.

Якщо я банальний, значить, вселюдський... Треба втекти від оригінальності, триматися вічних сюжетів... Набридли інтерпретації... Навчаюся щирості...

Ми були найзакоханішою парочкою. Все обірвалося, тільки—но ми вирішили, що любов потребує доказів. Начебто просто займатися нею було недостатньо.