Одне золоте правило - людина повинна робити не те, що може, а те, чого не може не робити.

Люди не чують одне одного. Здатність слухати та та – рідкісна. Але є ще тонша річ – уміння чути.

Споживання – це не надлишок товарів, це відсутність вдячності та вміння відрізнити гній від діаманту. Це прийняття краси, знань, ідей за належне, коли переконані, що Данко на те й Данко, щоби він відгорів, а ми по ньому ще лапами протопталися. Сам же зголосився - нехай подяки і не чекає!

Це не система. Це люди. Це я, це ми, ви, це все. Це не система. Це люди. Всі люди кожним своїм зітханням хочуть заслуговувати на схвалення малодушної погані. Це ми будуємо на собі такі системи, якими потім обурюємося. А немає системи насправді. Збудувати собі ідола і поклонятися, збудувати собі диявола та скидати все на нього. Але будівельник один — ми. Немає  системи, є підлість. У мені, у тобі, у всіх, у кожному. Озлоблена малодушна підлість, що відводить очі від своїх відображень і з піною біля рота намагається заслужити собі виправдання.Схвалення заслужити, галочку. Вліпіть мені галочку, пане слідчий, що я гарна. Погладьте мене по голові та відпустіть. Ось вона« система».

Натовп завжди хворіє на ксенофобію, він  боїться всього нового, бо його треба пізнавати. Я майже готовий посперечатися, що в оригіналі нещасного Прометея до скелі прикували не боги — люди. А вогонь, що він їм приніс, люди змогли оцінити лише через тисячоліття.

Нічого не буде розпливчасто, невизначено, безхребетно добре, коли« добре» падає з неба.
Нічого не буде гаразд просто так.
Нічого не утворюється так і само собою. Правда написана на воротах Бухенвальда: "Кожному своє".
Кожен завжди отримає своє.
Не рано, не пізно, але в найвірніший момент кожен отримає те, що він заслужив.
Бреши собі чи не бреши.

Герберт підбирав наступну платівку,
сонце виблискувало у куполах у Відня.
Сумна фігурка гойдалася на гойдалках у саду,
веселіла з кожним зльотом.
З прочиненого вікна пахло морозом і гвоздичними зірками в карамелі. Все фантастично просто, Герберт.
Є найкоротші, найпростіші шляхи.
Ім'я  їм –
розслабленість,
вибір
та задоволення. Шляхи доступні за рівнем складності лише богам.
Мені, тобі, брате.

Заморожуються у якомусь образі всі. Він може вам не подобається. Ваш образ може вас навіть засмучувати, але він вам знайомий, і тому ви в ньому заморозилися. Саме з цього і починається старість. Коли ти взяв — заморозився, і ти не готовий міняти себе день у день.

Дурна людина – це завжди проблема. І чим нешкідливіше він здається, тим більше будуть неприємності.

Щастя, пані та панове, — непроста річ. Вона  не падає на вас із неба. Це дисципліна. Це вміння вичищати калові маси своїх страхів, поверненості на собі. Це вміння усвідомлювати себе.