Є речі, які намертво врізаються на згадку ; вони присмоктуються до людини, як злісні п'явки, яких не віддерти жодними силами.

... але що взагалі у школі гарного? Коли нас туди жбурляють як заручників у турецьку лазню, школа здається нам найважливішою справою у світі. Тільки після третього чи четвертого класу ми починаємо розуміти, який це взагалі ідіотизм від початку до кінця.

Довірливість безневинних — головне знаряддя брехунів.

Розум і дурість – страшне поєднання. Такі вміють переконувати людей іти за ними аж до пекла.

Лише вороги кажуть один одному правду. Друзі та кохані, заплутавшись у павутині взаємного обов'язку, брешуть нескінченно...

Дурництво завжди допомагає, коли потрапляєш у дивні ситуації.

Зачекайте. Ви ще не чули всю історію. — Я теж, бо вигадував на ходу.

Тепер їй не було чого уявляти себе королевою — вона  стала нею насправді. Вона  виросла і виявила, що дорослими стають зовсім інакше, ніж у дитинстві. Тоді їй уявлялося, що одного прекрасного дня людина відкладає ляльки та іграшки і каже:«Все, я вже дорослий». Тепер вона  зрозуміла, що колишні захоплення не зникають в одну мить, вони просто згасають все більше і більше, поки пил часу не приховає під собою яскраві фарби дитинства.

Очікування весни це як очікування раю.

Коли він плакав востаннє? Він плакав, коли народився Тед, але це були сльози полегшення. Він плакав, коли помер його батько після триденної відчайдушної боротьби за життя, коли з ним трапився серцевий напад, і ті сльози, в сімнадцять років, були схожі на ці, невтішні й непереборні, швидше нагадують кровотечу. Але в сімнадцять сльози легше ллються, легше і зупиняються. Коли тобі сімнадцять, все ще попереду.