Дарвін, мої друзі, з ввічливості не сказав таке: ми стали володарями Землі не тому, що були найрозумнішими, і навіть не тому, що були найзлішими. Ні, причина в тому, що в джунглях ми були найбожевільнішими, найбільш кровожерливими сучі дітьми.

Ми складаємо страхи, щоб допомогти собі впоратися з реальністю.

Все продається. Ось моя філософія. Все продається.

Іноді доводиться бути зарозумілим стервом, щоб вижити. Іноді жінка тільки тим і тримається, що вона стерва.

Безумство має починатися з чогось. І якщо моя розповідь взагалі про щось – за умови, що про людське життя можна сказати, ніби вона  про щось – тоді це історія генези безумства. Безумство має десь починатися і кудись іти. Як дорога. Або траєкторія кулі зі ствола пістолета.

— Ти вважаєш, що я збожеволіла. Але це я у всьому винна, здебільшого...
Кей ударила кулаком по полірованому столику червоного дерева. Пролунав звук, схожий на постріл із малокаліберного пістолета. Бев підстрибнула.
- Не смій так казати, - сказала Кей. Її щоки горіли, карі очі сяяли від обурення. — Скільки років ми з тобою товаришуємо? Дев'ять? Десять? Якщо ти ще раз скажеш, що ти у всьому винна, мене знудить. Зрозуміла? Мене зараз мало не знудило, твою матір. Ти зараз не винна ні в чому, і раніше не була винна, і не будеш винна ніколи. Невже ти не розумієш, що майже всі твої друзі знали, що рано чи пізно він тебе покалічить, може, вб'є?
Беверлі дивилася на неї широко розплющеними очима.
- І твоя найбільша вина в тому, що ти продовжувала жити з ним і дала статися тому, що сталося. Але тепер ти пішла від нього. Дякую Богові, що він захистив тебе. І ти сидиш тут, з поламаними нігтями, порізаною ногою, зі слідами від ременя на спині, і кажеш мені, що ти у всьому винна?!

Горе як п'яний гість завжди повертається для прощальних обіймів.

У нього було почуття, що він і справді йде по хисткому вузькому містку над безоднею безумства. Безумство було повсюди, воно шелестіло, як м'які крила нічних мисливців — сов з величезними золотистими очима: він ішов просто в безумство
. Безумство поруч, всюди, все ближче і ближче.

Думаю, всі розумні люди знають у глибині душі, як крихкі такі речі, як Порядок, Закон і Цивілізація, але вважають за краще не думати про це, оберігаючи свій сон і апетит.

Іноді дурість маскується під доброту, а часом під чесність – коли раптом тягне вибалтувати старі таємниці, казати казна-що, переливаючи з порожнього в порожнє…