Ми вперто відгороджувалися від усіх, доки не залишилися вдвох. Втім, ти, напевно, не замислювався над цим, адже ти ніколи не був у такому становищі, як я. Ти ніколи не був сам. У тебе завжди була я. Я завжди був ти. А зараз у тебе є Бетані, а я не маю  нікого.

Коли тебе вдома чекає найдивовижніший у світі чоловік, життя бачиться зовсім інакше.

Коли ти наданий самому собі, мимоволі починаєш звертати увагу на всі знаки.

Це так страшенно важко — постійно намагатися бути щасливою.

Відкриті штори були будильником.

Уявіть собі, як це не прийти на побачення з кимось, бо так сильно його любиш. Уявіть, як це заподіяти людині біль, змусити відчути себе самотнім, скривдженим і нелюбимим, тому що ви думаєте, що так йому краще.

Але я лише голова твого життя, а їх буде ще багато.

Мінімум інформації краще, ніж брехня.

- Скільки тобі років? - Він глянув на мене з підозрою. — Ти виглядаєш, ніби тобі стільки ж років, як моїй тітці. — Він насупився. — А тітка не любить грати із пожежною машиною.
Я знизав плечима:
— Ну, тоді твоя тітка — нудний старий йинчук.
- Інчукс! — радісно вигукнув Люк. — Що таке йинчукс?
- Той, хто нудний, - відповів я, зморщивши ніс і вимовляючи це слово так, немов мова йшла про хвороби. Мені подобалося вимовляти слова задом наперед, ніби я винаходив свою власну мову.
— Нудний, — повторив за мною Люк і теж наморщив носа. - Фу-у-у!

О, чарівний чай, чудова відповідь на всі проблеми в житті. Про тебе розпускають плітки — а ти маєш чашку чаю. Тебе звільняють із роботи — а ти маєш чашку чаю. Твій чоловік каже тобі, що має рак  мозку, — а в тебе є чашка чаю...