Коли горіти, то горіти згоряючи.

Сумно... Душевні муки
Серце терзають і рвуть,
Часу нудні звуки
Мені зітхнути не дають.
Ляжеш, а гірка дума
Так і не божеволіє...
Голову кружляє від шуму.
Як мені бути? І сама
Моя знемагає душа.
Немає  втіхи ні в кому.
Ходиш ледь дихаючи.
Похмуро і дико іншому.
Частка, навіщо ти дана!
Голову ніде схилити,
Життя і гірке і бідне,
Тяжко без щастя жити.

Є щось прекрасне у літі,
А з літом прекрасне у нас.

Віч-на-віч Особи
не побачити.
Велике бачиться на відстань.

Пролетіли і милі радості,
Що відчував у житті тоді.
На душі вже почуття остиглі.
Що минуло – не повернути ніколи.

Я б навіки пішов за тобою
Хоч у свої, хоч у чужі дали…
Вперше я заспівав про кохання,
Вперше зрікаюся скандалити.

Чорна людина
водить пальцем по мерзенній книзі
І, гнусавячи наді мною
Як над померлим монах,
Читає мені життя
Якогось прохвоста і забулдиги,
Наганяючи на душу тугу і страх.

Щоб за все за мої гріхи тяжкі,
За невіру в благодать -
Поклали мене в російській сорочці
Під іконами вмирати.

До побачення, друже мій, до побачення.
Милий мій, ти в мене в грудях.
Призначене розлучення
Обіцяє зустріч попереду. До побачення, друже мій, без руки, без слова,
Не сумуй і не смуток брів, —
У цьому світі вмирати не нове,
а й жити, звичайно, не нове.

«Слухай, слухай, -
бурмотить він мені, -
У книзі багато прекрасних
Думок та планів.
Ця людина
проживала в країні
найогидніших
громів і шарлатанів.