... Темна, як сама таємниця, світла, як саме щастя, - його перше і його єдине кохання...
Все це — гучний протест поневолених мікроорганізмів, що звиваються і шиплять, захищаючи непорушність своєї священної батьківщини — скляної лабораторної платівки.
Наші історії — ось те, що ми тягаємо за собою в наших мандрах через океани та кордони, через життя. Невеликий запас кумедних випадків, всіх цих«а потім сталося ось що», наших особистих«жили колись були». Ми — це наші історії, а коли ми йдемо, то, якщо пощастить, наші історії забезпечать нам вічне життя.
Там, де маленька людина зазнає поразки, великі світу цього тріумфують.