Люди здебільшого жваво цікавляться всім на світі, за винятком того, що справді варто знати.

Помірність - фатальне почуття. Лише крайність веде до успіху.

О, щасливий той, чиє серце може розбитися по дорозі!
Коли не в глиб сердець розбитих — куди Христу зійти?
І той, чиє здуте було горло, чистий і непорушний погляд
Чекав рук Того, Ким був розбійник з хреста на Небо взятий.

Жінка без милих помилок – це не жінка, а особа жіночої статі.

Сказати людині в очі всю правду часом більше, ніж обов'язок – це задоволення.

У кругообіг Сфер ми тільки ноти,
У каденції сузір'їв і планет,
Але Серце Світу трепетом турботи
Дозволить забути про біг років:
Ні, наше життя в небуття не кане,
Всесвіт обійме нас - і нам безсмертям стане.

Розкрити людям себе і приховати художника – ось чого прагне мистецтво. (Мета мистецтва – розкрити красу та приховати художника.)

Хто не грішив у любовній лихоманці,
Тому читати все це сенсу немає,
Тому мої мелодії не солодкі,
І для того я просто не поет.

Помірність - це все одно що звичайний нудний обід, а непомірність - святковий бенкет.

Ми бачимо: смерть не щадить великих - ах,
Король і блазень перетворилися на порох.