— Дуже часто мені буває страшно їх шкода. Вони не знають, що на них чекає. Сімдесят років каверз і зрада, пасток і обману.
- І ще задоволення, - вставив я. - Задоволень, що іноді переходять в екстаз.
- Так, - погодився Ріверс, відходячи від ліжечка. — Вони й заманюють у пастки.
Можливо, істинна дійсність завжди надто невдячна, щоб її сфотографувати, надто безглузда чи надто безглузда чи надто страшна, щоб її не олітературювати. І тим не менше це дратує, якщо хочеш дізнатися правду: образливо, коли тебе обдурюють такою собі солодкої картинкою.
На запитання:«Чому вас навчили всі ваші духовні шукання та практики?», письменник Олдос Хакслі відповів:«Я обмежуся чотирма словами: постарайтеся бути трохи добрішими».
Не хочу я зручностей. Я хочу Бога, поезії, справжньої небезпеки, хочу свободи, добра і гріха.
При правильному застосуванні слова здатні бути всепроникними, як рентгенівські промені. Прочитаєш - і ти вже пронизаний і пронизаний.
З борсання в минулому може вийти непогана література.
Хто живе довше: той, хто протягом двох років приймає героїн та вмирає, або той, хто живе на ростбіфах, воді та картоплі до дев'яноста п'яти років? Один перебуває свої двадцять чотири місяці у вічності. А всі роки пожирача ростбіфів прожиті ним лише у часі.
Створюємо Бога за своїм образом і подобою. І це лестить нам.
Ночі як люди: цікавими вони стають далеко не відразу. Близько опівночі вони досягають зрілості, за два — повноліття; з другої до половини третьої — їхня зоряна година, але вже о пів на четверту вони починають зникати, а до четвертої години ранку від них залишається лише бліда тінь. Смерть їх жахлива... Справді, що може бути страшніше за світанок, коли пляшки порожні, а гості схожі на потопельників...
Коли людина оточена недовірою, то починає сама не довіряти.