У перспективі насувався морок невігластва, зі своїми обов'язковими супутниками: усобицею і всілякими смутами.

Батьку жартома можна було прожити! У той час і щуки були добрішими, і окуні на нас, мелюзгу, не зарилися. А нині, як риба в річках звелася, і пискарі на честь потрапили. Так тут не до сім'ї, а як би тільки самому прожити!

З тієї хвилини, як я входжу до її подвір'я, моя нудьга зникає миттєво.

А ти не всяке слово вимовляй, яке тобі на думку спаде. Нема навіщо пасти роззявати: можна і шепітком, що треба сказати.

Холопське життя краще панського, у пана турботи багато, а холопу за паном горюшка немає.

Під«бонапартистом» я розумію взагалі всякого, хто поєднує вираз«батьківщину» з виразом«ваше превосходительство» і навіть віддає перевагу останньому перед першим. Таких людей у ​​всіх країнах безліч, а в нас так достатньо, що хоч лопатами обгребай.

Не те, втім, батьків бентежило, що в них син  дурень, — дурень, та якщо на подвір'я, краще й бажати не треба, — а те, що він дурень особливий, за якого, бач, перед начальством відповісти доведеться.

Від іронії до крамоли – один крок.